Підлетейчук Михайло
Підлетейчук Михайло Іванович народився 24 січня 1983 року в селі Хімчин. Дитинство у хлопчика було веселе і щасливе. Разом зі своєю сестричкою Іванкою були оточені піклуванням та любов’ю батьків.
У 1989 році Михайлик став учнем Хімчинської середньої школи. За час навчання знайшов багато друзів, цікавився різними видами спорту: грав у футбол, займався вільною боротьбою.
Після закінчення школи у 2000 році став студентом інженерно- технічного факультету Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича. Паралельно навчався на військовій кафедрі при університеті, де й отримав військове звання молодший лейтенант запасу. У студентські роки продовжив займатися вільною боротьбою, брав участь у різних змаганнях і був нагороджений багатьма грамотами та медалями. Став чемпіоном Чернівецької області з вільної боротьби та зайняв 10 місце у загальному командному заліку в Україні. Після цього отримав спортивний розряд - кандидат у майстри спорту України.
Після закінчення університету Михайло займався підприємницькою діяльністю. У 2008 році він одружився, згодом став батьком двох синів Леоніда та Артура. У їхній сім’ї панували любов і злагода.
Але 24 лютого 2022 року спокійне життя Михайлової сім’ї, як і всього українського народу, порушила страшна звістка про вторгнення російської федерації на українську землю.
Через 2 тижні Михайло, не задумуючись, починає проходити навчання у штабі Яблунівської територіальної оборони. 10 березня добровільно відправляється захищати кордони України, спочатку на Сумський напрямок, потім на Харківський, а далі в саме пекло війни - на Запорізький напрямок. За цей час отримав військове звання – старший лейтенант і став командиром роти 74 батальйону 102 бригади ЗСУ. Нагороджений нагрудним знаком “За бойову звитягу” та нагрудним знаком “Ветеран війни”. Успішно завершив курс підготовки офіцерів Сил територіальної оборони ЗСУ “Вишкіл капітанів”. Але офіційно стати капітаном так і не встиг…
Михайло був не просто командиром, він був другом і братом, який усіма силами дбав про своїх солдатів, шукав допомоги у волонтерів та використовував всі можливості, щоб забезпечити своїх солдатів всім необхідним . Умів відстояти себе, відстояти побратимів. А головне ніколи не ховався за спинами солдатів, а йшов у бій разом із ними. Він пройшов славний бойовий шлях, найгарячіші точки.
Наш герой мріяв побачити перемогу і розквіт України. Він був справжнім воїном, патріотом, зразком незламності та міцності духу. Михайло з честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишався вірним присязі й українському народу. Він був тим, хто залишається у пам’яті.
Відстоюючи та захищаючи право на наше з вами безпечне життя, він віддав своє. Загинув старший лейтенант, командир роти 74 батальйону 102 бригади ЗСУ 30 жовтня 2023р. у селі Малинівка Запорізької області під час виконання чергового бойового завдання. У січні йому мало виповнитися 41 рік. У полеглого військовослужбовця залишилися батьки, дружина і два сини.
Всі, хто знав Михайла, запам’ятають його як люблячого сина, вірного чоловіка, доброго батька, хорошого друга, а головне, як сміливого та нескореного героя, який віддав своє життя за наш з вами мир і спокій, за цілісність та незалежність рідної землі.