Володимир Матійчук
Матійчук Володимир Іванович народився 27 липня 1981 року на Прикарпатті в селі Хімчин Косівського району Івано-Франківської області в багатодітній сім'ї.
У 1988 році пішов до першого класу Смоднянської санаторно-лісної школи.
З другого по дев'ятий клас навчався у Хімчинській середній школі.
Володимир був активним під час навчання у школі. У нього був дуже гарний голос, умів співати, брав участь у різних шкільних заходах. Учні займали призові місця на районних конкурсах художньої самодіяльності, серед виконавців був і Володимир.
З дитинства був відповідальним, слухняним, добрим, привітним і завжди усміхненим. У школі навчався добре.
19 листопада 1999 року Володимира призвали на строкову службу у місто Стрий Львівської обл., а пізніше перевели до Криму, звідки був демобілізований.
Після армії зустрів свою другу половинку Надію. У 2006 році вони одружилися. Разом з дружиною проживали у рідному селі Хімчин.
Володимир був надійним чоловіком, другом і порадником для коханої дружини.
У 2018 році у подружжя народився синочок Богданчик.
Татусь виховував синочка з усією батьківською любов'ю,оберігав і весь вільний час приділяв своєму Малюшкові, як він завжди його називав.
Володимир був дуже добрим. Племінники згадують його з особливим трепетом і любов'ю
У день повномасштабного вторгнення росії до України
24 лютого 2022р Володимир був на роботі. Зателефонував дружині і сказав:"Завтра мені буде повістка до військкомату і я йду до війська захищати Україну від ворога"
25 лютого 2022 року Володимир прибув до Косівського РТЦК і став на захист рідної країни."Хто як не я",- казав він дружині Надії.
Службу солдат Володимир проходив у Національній Гвардії України військової частини 1241 гранатометником
Матійчук Володимир Іванович , стрілець радіотелефоніст 2 відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини 1241 Західного ОТО. Загинув під час виконання бойового завдання 18.08.2023 року через мінометний обстріл противника на території Серебрянського лісництва неподалік від населеного пункту Шипилівка Луганської області
У Володимира залишився неповнолітній син Богданчик і дружина Надія.
Невимовний біль... Смуток... Сльози....
Велика втрата для всієї великої родини і громади.
Назавжди Володимир залишиться вірним і надійним товаришем для побратимів, яких вважав своєю другою сім'єю, коханим чоловіком для дружини і люблячим татусем для синочка, добрим сином для матері і найріднішим братиком для братів і сестер.
Володимир любив життя і хотів жити без війни.
Вірив у перемогу України і краще майбутнє для своєї дитини.
На жаль, війна забрала його у нас
І вічна шана нашому Захисникові.
Вічна пам'ять Герою України