Атаманюк Володимир

Атаманюк Володимир Михайлович

Народився Володимир у мальовничому куточку села Хімчин участку "Буди" 30 березня 1970 року.

Навчався у Хімчинській восьмирічній школі, після школи вступив у Рогатинський технікум. Закінчивши навчання повернувся у рідне село, де працював ветеринаром у колгоспі.

Проходив строкову службу з 1989 по 1991 роки. Відслуживши у армії, повернувся додому і знову віддав себе людям – своїй справі, своїй землі, своїй родині, продовжував працювати ветеринаром.

В 1994 році одружився з Галиною. Разом збудували дім та вели власне господарство. Народили і виховали 2 дітей Ольгу і Назарія, разом одружили їх і дочекалися 4 онуків. Впродовж життя тяжко працював: займався вантажними перевезеннями.

Але головним його захопленням були коні.

Коли розпочалася повномасштабна війна він не залишився осторонь. Не вагаючись став на захист рідної землі. На фронті він був не просто воїном – він був людиною, яка тримала інших. Водій який під обстрілами перевозив побратимів, евакуював поранених, допомагав вижити там де щодня межа між життям і смертю. Його шлях це шлях мужності, відданості та честі. За свою службу був нагороджений чотирма грамотами:

  • «За активну життєву позицію, патріотизм, особистий внесок у справу підтримки Повітряних Сил Збройних Сил України та з нагоди Дня Збройних Сил України!»
  • «За старанність, розумну ініціативу, високий професіоналізм, відмінне виконання обов’язків військової служби з захисту України від російських загарбників, сумлінне виконання бойових(спеціальних) завдань, зразкову військову дисципліну та з нагоди Дня Збройних Сил України.» 06.12.2025р. м.Стрий
  • «За старанність, розумну ініціативу, високий професіоналізм, відмінне виконання обов’язків військової служби з захисту України від російських загарбників, сумлінне виконання бойових(спеціальних) завдань, зразкову військову дисципліну та з нагоди Дня Збройних Сил України.» 24.08.2025р. м.Стрий

Також нагороджений:

  • «Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «Золотий хрест»»21.09.2023р
  • «ВІДЗНАКОЮ МІНІСТРА ОБОРОНИ УКРАЇНИ «ЛИЦАРСЬКИЙ ХРЕСТ»»  05.02.2026р.
  • «ВІДЗНАКОЮ МІНІСТРА ОБОРОНИ УКРАЇНИ «ЗАХИСНИКУ УКРАЇНИ»» 09.01.2026р.

24 березня 2026 року при виконанні бойового завдання по переміщенню побратимів Володимир отримав травми несумісні з життям від ворожого дрона. І віддав найдорожче – своє життя – за нас, за Україну, за майбутнє.